Є орбіти, що живуть довше за цивілізації. Вони не старіють так, як старіють міста, не руйнуються під дощем, не заростають травою й не осідають у землю під вагою часу. Вони просто повільно наповнюються мовчанням. Колись там проходили траєкторії вантажних платформ, патрульних модулів, наукових станцій, ретрансляторів, буксирів і приватних кораблів, чиї екіпажі були переконані, що майбутнє вже настало й тепер залишиться назавжди. А потім щось змінювалося. Імперії скорочували бюджети, колонії втрачали постачання, війни розривали логістику, корпорації банкрутували, а великі програми, які ще вчора здавалися безсмертними, раптом ставали занадто дорогими, занадто небезпечними або просто нікому не потрібними.

Так народжувалися мертві орбіти.

Це не просто засмічені пояси з уламків і заліза. Це архіви без паперу, музеї без відвідувачів, кладовища без надгробків. У них зберігається не лише тех ... Читати далі »