Є речі, які знаходять у землі. Є речі, які дістають із затонулих міст, із порожнин у скелях, із давно покинутих шахт, з коридорів, що мали б вести до комор, а ведуть до чужої логіки. А є артефакти, які не повинні існувати взагалі, бо їхнє місце не в минулому і навіть не в теперішньому. Вони ніби випали з часу, як монета з дірявої кишені недбалого божества. Їх не можна вписати у хронологію без того, щоб сама хронологія не образилася й не почала ламатися на очах.

Саме з таких знахідок починається хроноархеологія майбутніх цивілізацій — дисципліна, що звучить як жарт ученого, який не спав три ночі поспіль, але дедалі частіше виявляється єдиним інструментом для пояснення неможливого. Вона не шукає лише сліди минулих поколінь. Вона ставить значно неприємніше питання: що робити, якщо під шарами пилу, піску й осадових порід лежить те, що ще не було створене? І хто, зрештою, мав нахабство загубити це тут задовго до нашо ... Читати далі »