Є культури, що вимірюють велич не храмами, не війнами і навіть не кількістю збережених рукописів, а швидкістю, з якою встигає народитися, змінитися й зникнути одна і та сама ідея. Для них повільність не є ознакою мудрості. Вона радше схожа на густий туман, у якому губляться рішення, розмиваються наміри і холоне воля. У світах, де сама свідомість працює швидше, ніж ми звикли уявляти, життя будується інакше: там не просто швидко рухаються тіла, там блискавично змінюються пріоритети, етика, мистецтво, любов, пам’ять і навіть форми жалоби.

Організми, думки яких прискорені, не обов’язково мають бути механічними, кібернетичними чи штучно вдосконаленими. Вони можуть бути цілком біологічними, м’якими, теплокровними, емоційними, вразливими. Але їхня внутрішня часовість не збігається з нашою. Поки звичайна людина лише формулює підозру, вони вже встигають пережити ланцюг висновків, сумнівів, перевірок, заперече ... Читати далі »