Світ рідко буває таким пласким, яким його люблять зображати інструкції, бюрократи, шкільні конспекти й люди, що надто впевнено говорять фразу «усе просто». Насправді буття нагадує не рівну підлогу, а старовинний будинок без плану евакуації, де за одними дверима ховається пам’ять, за іншими — передчуття, за третіми — мовчання, яке дивним чином знає про нас більше, ніж ми самі. Людина живе не лише у видимому шарі світу. Вона ковзає між станами, рівнями, щільностями, між тим, що можна назвати тілом, думкою, сном, символом, голосом, втратою, надією. Іноді це стається так непомітно, що ми називаємо це просто настроєм. Іноді — так різко, що доводиться вигадувати нову мову, аби не збожеволіти від того, наскільки реальність раптом виявилася ширшою.

Переходи між рівнями буття не завжди мають вигляд містичного одкровення. Часто вони відбуваються у звичних декораціях: на кухні біля чайника, у ... Читати далі »