Мистецтво зазвичай описують через те, що можна побачити, почути або, в кращому разі, відчути шкірою. Ми звикли до картини, музики, скульптури, кіно, архітектури. Навіть коли говоримо про щось радикально нове, то все одно тягнемо за собою старі людські рамки: композиція, ритм, колір, тембр, форма, перспектива. Але варто лише уявити цивілізацію, чуттєвий апарат якої ширший за наш, і все знайоме починає виглядати лише вузькою підмножиною великого космічного архіву відчуттів.

Що, як існують культури, для яких звук і світло — це лише грубі, майже примітивні способи передавання емоцій? Що, як справжні шедеври там створюють через тонкі перепади температур, контрольовані запахові хвилі, електричні поля, вібрації внутрішніх органів, магнітні структури, хімічні спалахи в повітрі або навіть спрямовані імпульси пам’яті? Для такої цивілізації наш симфонічний концерт міг би здатися милою, але дуже обмеженою забавкою. Пр ... Читати далі »