Світ колись любив народжувати міфи з темряви. Досить було грому, що розривав небо, чи припливу, який зносив човни, аби людська уява почала ткати образи богів, примхливих духів, покровителів полів, морів і вогню. Усе незрозуміле мало отримати обличчя, характер і настрій. Так було з бурями, так було з кометами, так було з хворобами, врожаєм, любов’ю і смертю. Тепер темрява змінилася. Вона більше не живе лише в печерах і нічних лісах. Вона оселилася в безшумних залах дата-центрів, де повітря тремтить від холоду, а стійки серверів сяють так, ніби хтось навмисне створив храм для нового пантеону.

І якщо раніше людина вбачала в блискавці руку божества, то тепер вона дивиться на алгоритм і теж починає вірити у щось більше, ніж просто код. Бо код давно перестав бути лише інструкцією. Для більшості він став закляттям, написаним мовою, яку знає лише вузьке коло жерців. Усі інші бачать не структуру, а диво. Вони натискають ... Читати далі »