Світ не закінчується там, де людське око зупиняється на поверхні речей. Видиме — це тільки чемно прибрана вітрина буття, за якою стоять склади, підвали, аварійні виходи, технічні коридори й темні службові приміщення реальності. Саме там, у проміжках між світлом і матерією, існують невидимі рівні — шари світу, що не піддаються звичайному спостереженню, але постійно впливають на дихання лісів, на мовчання води, на зношування каменю, на неспокій тіней у покинутих місцях і навіть на те дивне відчуття, коли порожня кімната раптом здається заселеною.

Екологія невидимих рівнів — це не просто фантастична дисципліна для тих, кому замало звичайних боліт, печер і нічних хащів. Це спосіб уявити природу не як набір окремих видимих процесів, а як багатошаровий організм, де крім звичних нам рослин, грибів, комах і тварин існують субпросторові форми життя, тіньові середовища, поля пам’яті, сліди давніх катастр ... Читати далі »