У повільних світах час схожий на річку: він тече, огинає каміння, не поспішає пояснювати, куди саме прямує, і дозволяє берегам старіти красиво. У прискорених цивілізаціях усе інакше. Там час не тече, а реве, як реактивний потік за спиною міста. Він не запитує дозволу, не лишає місця для споглядання і не має ввічливої звички чекати, поки хтось доп’є ранкову каву. Він вривається у двері, кидає на стіл список дедлайнів і з холодною усмішкою нагадує: навіть вічність сьогодні має обмежений тариф.

Реактивні цивілізації народжуються не лише там, де двигуни потужніші за гори, а транспорт швидший за думку. Вони виникають тоді, коли сама культура починає вважати нерухомість підозрілою, паузу — хворобою, а повільність — майже моральним злочином. Якщо громадянин такої цивілізації стоїть на місці довше кількох хвилин, системи міського моніторингу можуть чемно поцікавитися, чи він ще живий, чи просто вирішив стати ... Читати далі »