Уявімо цивілізацію, яка нарешті доросла до розуміння: Всесвіт не мовчить. Він просто не користується словами. Його мова — це тяжіння, світло, розпад, притягання, відштовхування, інерція, тиск, тиша між зорями й раптовий спалах частинки, що живе менше, ніж людська думка про власну велич. Людина довго вважала себе єдиним дипломатом реальності, істотою, здатною домовлятися з іншими істотами, укладати угоди, проголошувати мир і порушувати його ще до висихання чорнила. Але одного дня вона помітила, що всі її договори підписані не лише людьми. У кожному мосту, кораблі, атомному реакторі, телескопі, серці й подиху вже стояли невидимі підписи фундаментальних сил.

Дипломатія із фундаментальними силами — це не фантазія про переговори з гравітацією за круглим столом, хоча така сцена виглядала б вражаюче. Це спосіб мислення, у якому людство припиняє поводитися як завойовник і починає діяти як перекладач. Ми не наказує ... Читати далі »