Світ, у якому ми звикли жити, здається щільним, важким і переконливим. Камінь падає вниз, тіло старіє, слова залишають подряпини в пам’яті, а буденність так майстерно прикидається єдиною реальністю, що їй хочеться вручити диплом за акторську гру. Та уявімо, що існують рівні буття, де матерія вже не така груба, час не такий прямолінійний, а свідомість не захована в черепній коробці, наче цінний документ у сейфі з поганим освітленням. Саме там, у вищих щільностях, психологія істот набуває зовсім іншої форми.

Істоти з вищих щільностей не обов’язково мають крила, сяйво навколо голови або звичку говорити винятково загадками. У мальовничій уяві вони можуть бути схожими на прозорі силуети з тілами, витканими з думок, музики й світла, але головне в них не зовнішність. Головне — спосіб переживання реальності. Там, де людська психіка часто розірвана між страхом, бажанням, пам’яттю і потребою довести всім ... Читати далі »