Іонні свідомості важко назвати істотами у звичному сенсі. Вони не мають кісток, м’язів, легенів, шлунків і тієї драматичної біологічної бухгалтерії, яка змушує земних організмів регулярно їсти, спати, хворіти, старіти й робити вигляд, що все під контролем. Їхнє тіло не тримається на тканинах. Їхнє життя не обмежується шкірою. Їхня присутність більше схожа на згусток впорядкованої бурі, де електричний заряд не просто рухається, а пам’ятає, реагує, навчається і, якщо вірити найсміливішим ксенобіологам, іноді ображається.

Уявити таку форму життя непросто. Людина звикла, що живе має хоча б приблизний контур. Рослина має стебло. Тварина має голову. Навіть медуза, цей прозорий жарт океану, усе ж має форму. Іонна свідомість може бути хмарою, дугою, сяйливим вузлом, тонкою плівкою зарядженого туману або цілою атмосферною областю, де думка поширюється не нервами, а хвилями потенціалів. Її фізіологія не описується с ... Читати далі »