Світ любить прикидатися простим. Він показує нам рівну поверхню столу, гладку лінію горизонту, спокійне небо над містом і зручну ілюзію, ніби все можна розкласти по полицях. Та варто нахилитися ближче, подивитися уважніше, зменшити або збільшити масштаб, і ця простота починає тріщати, мов стара фарба на дверях покинутого будинку. Під кожною лінією відкривається ще одна лінія. Під кожною формою — ще одна форма. Під кожною відповіддю — цілий клубок питань, який, здається, хтось спеціально заплутав у нічну зміну, поки Всесвіт робив вигляд, що спить.

Категорія «Реальність-піна та фрактальна архітектура світів» звучить так, ніби її вигадали архітектори, які одного дня подивилися на космос, кавову пінку і тріщини на старій стіні та вирішили: усе це підозріло схоже. І справді, реальність часто нагадує піну — не мильну дитячу забавку, а безкраю структуру з комірок, меж, переходів і порожнин. Кожн ... Читати далі »