Людство завжди мріяло перемогти власні межі. Спершу воно вчилося приручати вогонь, потім — метал, електрику, атом, інформацію. Кожна нова перемога над природою здавалася кроком до свободи. Але що більше людина віддалялася від дикої залежності, то ближче підходила до іншої прірви: до спокуси відмовитися від самої себе. Не від старих звичок, не від недосконалих інститутів і не від застарілих форм життя, а від біологічної основи власного існування.

Саме тут починається одна з найтемніших і найпривабливіших тем трансгуманістичної уяви. Загибель біологічного в людині подається то як велике визволення, то як логічний фінал цивілізації, яка втомилася від тіла, хвороб, старіння, болю і смерті. У футуристичних маніфестах це звучить майже урочисто: біологія — лише тимчасовий чернетковий носій свідомості. М’ясо — випадковість. Нервова система — застарілий інтерфейс. Генетика — повільний, груби ... Читати далі »