Є цивілізації, які будують міста з каменю, металу, скла і втоми будівельників. Є культури, що обплітають планети кабелями, супутниками, серверними фермами й мріями про безсмертя, яке чомусь завжди виявляється підпискою з автопродовженням. А є ще одна форма буття, значно дивніша і водночас до болю логічна: нематеріальні світи. Не просто цифрові простори, не просто віртуальні реальності, а цілі суспільства, де тіло давно перестало бути головною умовою існування, а особистість, пам’ять, статус і навіть любов відокремилися від біології, мов кішка, якій набридли ваші правила.

Нематеріальні світи не обов’язково є раєм. Це дуже важливо зрозуміти на самому початку, поки уява ще намагається малювати блакитні сфери з м’яким світлом, прозорими думками й гармонійними голосами. Там так само є конфлікти, ієрархії, нерівність, відчуження, культурні війни і дуже старе, майже священне мистецтво робити складні речі ще ... Читати далі »