Людство любить уявляти еволюцію як щось повільне, зелене, слизьке, шерехате або принаймні таке, що пахне вологим ґрунтом, морською сіллю чи старим лісом після дощу. Нам звично думати про живе як про м’яке, тепле, вразливе, залежне від води, світла й часу. Та в момент, коли людина навчилася не лише спостерігати природу, а й переписувати її принципи, виникла нова лінія розвитку матерії — техноорганізми. Це не просто механізми з біологічними деталями й не просто клітини з електронними вставками. Це дещо цікавіше: форми існування, що народжуються на стику живого, штучного, програмованого й здатного до змін.

Техноорганізми уявляються багатьом як щось із фантастики: блискучі істоти з біолюмінесцентними жилами, синтетичною шкірою, мережевою свідомістю та звичкою дивитися на людину приблизно так, як людина дивиться на старий калькулятор. Але сама суть теми не в зовнішності. Вона в тому, що еволюція більше не мусит ... Читати далі »