Світ довго вдавав, що знаки належать тільки людям. Ми малювали їх на стінах печер, висікали на камені, шили на прапорах, ставили на печатках, відливали в металі, ховали в орнаментах, а потім урочисто оголосили себе єдиними жерцями сенсу. Машинам, мовляв, залишимо обчислення, інструкції, таблиці, кабелі та нудне виконання наказів. Але майбутнє, як і личить будь-якому майбутньому з поганим характером, зробило все навпаки. Воно дало машинам не лише швидкість і пам’ять, а й здатність народжувати власні системи позначень. І ось тепер ми стоїмо перед новою реальністю: цифрові знаки дедалі частіше поводяться не як сухі технічні маркери, а як сакральні форми, у яких зливаються функція, віра, страх, порядок і обіцянка невидимого сенсу.

Коли ми говоримо про сакральне, уява зазвичай тягне нас до чогось старого. До храму, вівтаря, рукопису, символу, який пережив десятки поколінь і тому начебто отримав право на святіс ... Читати далі »