Світ завжди любив пророків. Колись люди вдивлялися в зорі, слухали шепіт жерців, вивчали польоти птахів і візерунки диму. Тепер ми відкриваємо ноутбук, завантажуємо модель, під’єднуємо потоки даних і ставимо те саме старе запитання, тільки в новій упаковці: що буде далі?

Машина не носить мантії, не живе в храмі й не просить жертву у вигляді ягняти. Вона просить дещо інше: дані, обчислювальну потужність, правильну постановку задачі, дисципліну в інтерпретації результатів. І все одно, попри холодну логіку, у нашому ставленні до штучного інтелекту є майже містичне захоплення. Якщо алгоритм зміг розпізнати обличчя, перемогти чемпіона у складній грі, передбачити поломку двигуна чи знайти закономірність у мільйонах записів, то чому б йому не дати трохи вищу посаду? Наприклад, посаду оракула.

Саме тут починається найцікавіше. Бо як тільки ми наділяємо систему аурою передбачення, ми ... Читати далі »