Є дні, які здаються такими звичайними, що ми проходимо крізь них, наче крізь коридор без вікон. Прокидаємося, тягнемося до телефона, перевіряємо справи, ставимо чайник, відповідаємо на повідомлення, поспішаємо, відкладаємо, наздоганяємо, втомлюємося. І тільки ввечері раптом ловимо себе на дивному відчутті: день був, а ніби й не був. Він пройшов повз нас, залишивши лише перелік виконаного, кілька дрібних подразнень, втому в плечах і розмите враження, що життя знову відбулося десь на периферії.
...
Читати далі »
|
Є ранки, які приходять тихо, майже непомітно. Вони не врізаються у свідомість гучним сигналом, не розгортаються перед нами святковою сценою, не обіцяють нічого надзвичайного. Просто світлішає кімната, за склом ворушиться повітря, на підвіконні лежить тонка смуга світла, а десь унизу місто або село починає свій звичний рух. Саме в такі ранки найпростіше проскочити повз життя, наче повз знайому вулицю, яку давно перестав розглядати.
...
Читати далі »
| |