Ранок часто приходить не як новий початок, а як продовження вчорашньої втоми. Він просочується крізь штори блідим світлом, торкається столу, де ще стоїть чашка з вечора, знаходить телефон біля ліжка, розкриває календар і ввічливо нагадує: день уже почався, навіть якщо душа ще не дала на це письмової згоди. Ми прокидаємося, вдягаємо звичні думки, як старий светр, і йдемо тими самими маршрутами: ванна, кухня, чайник, кава, бутерброд, кілька новин, кілька повідомлень, кілька внутрішніх зітхань.
...
Читати далі »