Час здається нам настільки звичним, що ми рідко дивимося на нього прямо. Він висить у кутку екрана, блимає на годиннику, розсипається в календарі кольоровими клітинками, шурхотить повідомленнями, нагадуваннями, списками справ, чужими голосами й власними тривогами. Ми ніби весь час маємо час перед очима, але майже ніколи не бачимо його справжнім. Частіше ми бачимо не час, а його уламки: дедлайни, будильники, хвилини до зустрічі, години до сну, секунди очікування відповіді. І в цій дрібній мету
...
Читати далі »