Колись фізичний світ здавався найнадійнішою частиною людського досвіду. Камінь був каменем, двері були дверима, обличчя було обличчям, а дотик мав вагу, температуру, запах і наслідки. Людина могла сумніватися в чужих словах, у власній пам’яті, у снах, у передчуттях, але не в тому, що стіна не пропустить її крізь себе, дощ намочить пальто, а чашка, випущена з рук, упаде на підлогу й розіб’ється з непристойно чесним звуком. Фізичне було останнім аргументом світу. Воно не переконувало, не просило, не продавало себе. Воно просто було.

Та тепер ця давня впевненість тане не гірше за цукор у гарячій каві, яку ми фотографуємо частіше, ніж п’ємо. Фізичне більше не існує окремо від цифрового, символічного, інформаційного, емоційного й алгоритмічного. Річ уже не просто річ. Вона має профіль, історію переглядів, ціну в різних маркетплейсах, рейтинг, відгуки, геолокацію, копію в доповненій реальності, цифровий двійник, а іноді ще й образ у чиїйсь пам’яті, відретуш ... Читати далі »