Уявімо майбутнє, де ліс більше не починається з насінини, випадково загубленої вітром, а народжується в майстерні. Не в стерильній лабораторії з холодним блиском скла, а саме в майстерні, де пахне вологим ґрунтом, нагрітим металом, синтетичною смолою, водоростями й людською зосередженістю. Там біологи, інженери, садівники, механіки, художники та програмісти схиляються над столами, ніби над стародавніми картами. Тільки замість континентів перед ними лежать фрагменти майбутніх екосистем: живі мембрани, мікроскопічні колонії бактерій, каркаси зі сплавів, прозорі трубки для циркуляції поживних рідин, сенсори, що реагують на світло, температуру, дотик і навіть хімічний настрій середовища.

Біомеханічні екосистеми майбутнього не будуть просто копією природи. Вони стануть її продовженням, випробуванням і, можливо, вибаченням. Людство надто довго поводилося з планетою як із коморою, де все можна брати без запитань. Але коли по ... Читати далі »