Місто майбутнього починається не з хмарочоса, не з летючого транспорту і не з бездоганно чистих вулиць, де жодна рекламна голограма не блимає втомлено, наче старий неоновий дракон. Воно починається з питання, яке людство довго відкладало на потім: що станеться з нами, коли місто перестане бути просто місцем для життя і стане продовженням нашого тіла, пам’яті, страху, бажання, хвороби, самотності та мрій?

Трансгуманістичне місто не просто дає людині дах, роботу, дорогу до кав’ярні й кілька сумних лавок у парку. Воно пропонує більше: довше життя, точнішу медицину, доповнені органи, штучні органи, нейроінтерфейси, персональних цифрових двійників, екологічні куполи, автономні будинки, розумні лікарні, квартали без випадковості, транспорт без заторів, старість без безсилля, а іноді навіть смерть без остаточності. Звучить як рай, у якому технічний відділ нарешті відповів на всі заявки. Але кожен рай, збудований інженерами, має інструкцію дрібним шрифтом, і саме там час ... Читати далі »