Взаємодія з доповненими вимірами
Ми звикли думати про реальність як про щось суцільне: стіни мають твердість, вулиці — напрям, речі — вагу, а події — причинність. Але останніми роками ця “суцільність” дедалі частіше тріскає не від катастроф, а від надмірної точності. Камера телефону впізнає обличчя швидше, ніж ми встигаємо згадати ім’я. Навігатор підказує, куди повернути, ще до того, як ми відчули сумнів. Додаток показує, як виглядатиме меблі у кімнаті, ніби кімната вже погодилася на нову версію себе.
Доповнені виміри — це не втеча у фантазію і не заміна світу, а додавання до нього “другого дихання”: шару підказок, об’єктів, маркерів, сенсів і реакцій, які живуть поруч із фізичним, але не завжди йому підкоряються. Вони утворюють гібридний простір: тут реальне й цифрове не сперечаються, а взаємно підсилюються, створюючи те, що дедалі частіше називают
...
Читати далі »
|
Чому реальність стала опціональною
Є часи, коли світ здається твердим, як камінь: ти торкаєшся поручня, чуєш скрип дверей, відчуваєш холод металу, і в цьому є простота, майже втіха. А є часи, коли світ поводиться, мов погано закріплена декорація: варто лише змінити кут зору — й картина розсипається, відкриваючи дроти, пікселі, монтажні шви. Ми живемо саме в такому часі. Реальність більше не є єдиним режимом роботи. Вона стала опцією, яку можна вмикати й вимикати, змішувати з іншими шарами, підкручувати контраст, вимірювати лайками, розширювати фільтрами, а інколи — просто замінювати.
Постреальність не означає, що «нічого не існує». Вона означає інше: існує надто багато версій «існування», і жодна з них не має автоматичного права бути головною. Ми не втратили світ — ми втратили монополію на його тлумачення.
|
Шари сприйняття, створені технологіями
Технології накладають на світ невидимі шари даних, фільтрів і підказок, змінюючи пам’ять, увагу та відчуття правди щодня у місті й мережі навколо нас!
— — —
Пролог: реальність як інтерфейс
Колись реальність була тим, що траплялося з нами без посередників. Камінь був каменем, дощ — дощем, голос друга — голосом, який долинає крізь повітря, а не крізь компресію та буферизацію. Ми могли помилятися, але помилка мала фізичний контур: її можна було торкнутися, виправити, пережити. Сьогодні між нами й світом дедалі частіше стоять тонкі, майже непомітні прошарки: підказки, фільтри, алгоритми, рейтинги, навігаційні стрілки, автоматичні “поліпшувачі” фото, підбір новин, рекомендації, мапи тепла, індикатори настрою, розумні сповіщення. Іноді вони допомагають.
...
Читати далі »
|
Гибридное сознание: жизнь на нескольких уровнях
Иногда кажется, что мы живем сразу в нескольких мирах. Утром — в физическом пространстве кухни, где шуршит чайник и пахнет тостами. В дороге — в полуреальности сообщений, лент, пушей, которые прорываются через экраны. На работе — в диаграммах, дашбордах, абстрактных сущностях, мало похожих на реальный воздух за окном. А вечером — в игровых вселенных, сериалах, чатиках и личных фантазиях.
И все это — не отдельные измерения, а слои, которые наслаиваются друг на друга. Мы живем в постреальности — мире, где «настоящее» уже давно не ограничивается физическим. Наше сознание становится гибридным: оно одновременно обрабатывает несколько уровней реальности, постоянно перескакивает между ними, а порой — соединяет так, что грань почти исчезает.
Вопрос больше не в том, «убегаем
...
Читати далі »
|
Мир после реальности: как он выглядит
Пролог: точка, где заканчивается привычное
Мы привыкли жить внутри реальности — как внутри прозрачной среды, которая кажется естественной и единственно возможной. Но в начале XXI века эта среда постепенно начинает растворяться. Цифровые технологии, алгоритмы, дополненные и смешанные пространства, автономные сети смыслов — всё это формирует новое состояние мира, которое сложно назвать просто виртуальностью.
Это не подмена реального, не побег от него и не его копия. Это постреальность — пространство, где физическое и цифровое, человеческое и машинное, внутреннее и внешнее, личное и коллективное начинают переплетаться так тесно, что уже не разделяются.
Постреальность — это не футуризм. Это процесс, который уже происходит вокруг нас, но всё ещё не осознан до конца. Мы в
...
Читати далі »
| |