Уявімо буття не як один великий простір, а як безмежну тканину, де кожна нитка веде до окремого світу, кожна складка приховує іншу історію, а кожна тінь має власне небо. У такій картині Всесвіт перестає бути самотньою сценою. Він стає лише однією з кімнат у палаці, який не має стін, стелі й останнього поверху. Над ним, під ним, поруч із ним і всередині нього існують інші виміри, інші порядки, інші закони, інші способи бути реальним.

Надконтинуальні світи не просто множаться. Вони дихають, ростуть, стикаються, відштовхуються, поглинають одне одного або сплітаються так тонко, що межа між ними стає схожою на подих на холодному склі. Там, де один світ бачить гармонію, інший відчуває загрозу. Там, де одна реальність прагне розширитися, інша намагається зберегти власну форму. І саме з цього народжуються конфлікти нескінченних світів.

Конфлікт у звичайному розумінні здається нам бо ... Читати далі »