Коли людина дивиться на небо й бачить темну смугу хмар, вона не просто помічає погоду. Вона вже уявляє мокрий асфальт, важку парасолю в руці, затори на дорогах, порожні лавки в парку, розмову, яку краще перенести на завтра. Прогноз ще не став подією, але він уже зайшов у кімнату сьогодення, зняв плащ, сів біля столу і почав непомітно переставляти речі. Сам дощ може так і не піти. Проте людина вже змінила маршрут, настрій, вибір одягу, час виходу з дому і навіть внутрішню готовність до дня.

Саме в цьому полягає дивна влада прогнозів: вони не лише описують майбутнє, а й втручаються в теперішнє. Передбачення, особливо коли воно здається точним, переконливим і підкріпленим авторитетом, починає поводитися не як карта, а як сила. Воно штовхає, стримує, лякає, надихає, провокує або присипляє увагу. У добу нейромереж ця сила стала ще тоншою. Прогноз більше не схожий на стару ворожку біля базару, яка вдивляється в кавову гущу і говорить загадками. Тепер він приходить у вигляді рекоме ... Читати далі »