Життя ніколи не починалося з креслення. Воно не мало архітектора з лінійкою, генерального плану з печаткою, технічного завдання на сто двадцять сторінок і суворого інспектора, який приходить перевірити, чи правильно клітина прикрутила до себе мембрану. Життя починалося інакше: з руху, тяжіння, випадкового зближення, хімічної симпатії, маленької впертості молекул бути поруч. Те, що ми сьогодні називаємо організмом, колись було лише складною домовленістю між частинками, яким пощастило не розсипатися.

Самоскладання живих структур — це одна з найпоетичніших і водночас найтверезіших ідей сучасної науки. Вона говорить: складність не обов’язково треба будувати зверху вниз. Іноді достатньо створити умови, у яких частини самі знаходять одна одну, з’єднуються, випробовують форму, помиляються, виправляються, відкидають зайве й народжують щось більше за власну суму. Це звучить майже як казка про матерії, які навчилися домовлятися. Але в цій казці замість чарівної палич ... Читати далі »