Психічні структури із нестандартною геометрією
Психіка має кімнати без кутів і коридори, що згинаються в часі: як нестандартна геометрія думок формує вибір, пам’ять і свободу щодня у тиші міста нам
— — —
Іноді здається, що всередині нас є звичайний будинок: вхідні двері, коридор, кілька кімнат, вікна, сходи. Ми називаємо це “я”, “характер”, “звички”, “пам’ять”. Але варто трапитися чомусь простому — одному слову, запаху, мелодії, випадковому повідомленню — і раптом цей внутрішній будинок розгортається, як складена мапа. З’являються ходи, яких не було вчора. Двері, які нібито завжди існували, але ви їх не бачили. Сходи, що ведуть не вгору й не вниз, а вбік — у настрій, у спогад, у ту версію себе, яка мовчки живе поруч.
Тоді стає зрозуміл
...
Читати далі »
|
Шари сприйняття в багатовимірній особистості
Людина рідко відчуває себе «однією». Упродовж дня ми змінюємо швидкість, тон, погляд на себе й світ так, ніби переходимо з кімнати в кімнату всередині власної голови. Те, що зранку здавалось очевидним, увечері звучить сумнівно; те, що в натовпі сприймається як загроза, у тиші дому виглядає як дрібниця; те, що в стані натхнення здається близьким і теплим, у стані втоми стає далеким і байдужим. Ці зміни не означають фальш. Вони означають багатовимірність.
Багатовимірна особистість — це не роздвоєння і не хаос. Це архітектура: система поверхів, переходів, сходів і прихованих коридорів, де кожен шар сприйняття має власні правила освітлення, акустику, температуру, власну «логіку правди». Ми живемо в цій будівлі постійно, але не завжди помічаємо, на якому саме рівні перебуваємо. А коли не помічаємо — починаємо плутати: інстинктивний с
...
Читати далі »
|
Архітектура внутрішніх вимірів
Є люди, які все життя живуть ніби в однокімнатній квартирі власної психіки. Вони знають кілька звичних стін, один віконний краєвид, один коридор спогадів. Решта здається «не моє», «мені це не властиво», «я не така людина». Але варто лише обережно посунути завісу страху — і за знайомими кімнатами відкриваються нові поверхи, антресолі, заховані бібліотеки, темні підвали й залиті світлом внутрішні тераси.
Архітектура внутрішніх вимірів — це спроба подивитися на психіку не як на набір рис характеру чи симптомів, а як на багатовимірний простір. У ньому є свої зали й комірчини, відчинені двері й закладені цеглою проходи, мости й провали, ліфти й сходи, яких ми боїмося. І від того, як ми організуємо цей простір, залежить, ким ми відчуваємо себе у світі.
Ця стаття — запрошення в прогулянку внутрі
...
Читати далі »
|
Психика как многомерное пространство
Мы привыкли говорить о психике так, будто это комната: в ней есть мысли, чувства, воспоминания, окно во внешний мир, дверь в будущее. Но чем внимательнее человек прислушивается к себе, тем яснее становится: никакой это не ровный прямоугольник. Скорее — странный дом, который сам себя достраивает, раздвигает стены, добавляет этажи и скрытые переходы. В нем есть светлые залы и тесные чуланы, лестницы, ведущие вверх, и шахты, уходящие вниз. Психика — не плоскость, а многомерное пространство.
И если перестать бояться этой многомерности, она перестает казаться хаосом. В ней обнаруживается архитектура: оси, уровни, слои, привычные маршруты и забытые зоны. Вопрос лишь в том, решимся ли мы рассматривать собственную внутреннюю жизнь не как набор «симптомов» и «функций», а как сложный, живой и постоянно меняющийся внутренний город.
| |