Перехід особи у цифрову фазу

— — —

Берегова лінія між матерією та кодом

Є моменти, коли здається: світ тримається на двох різних гравітаціях. Одна тягне нас у матерію — у вагу тіла, у тепло долоні, у шрами й запахи, у голос, що ламається від сміху або втоми. Інша тягне нас у код — у записи, профілі, історії повідомлень, у цифрові відбитки, що не старіють так, як шкіра, і не забувають так, як пам’ять. Ми вже давно живемо на межі цих двох стихій, але дедалі частіше починаємо говорити не про «користування технологіями», а про перехід форми буття.

Перехід у цифрову фазу — це не стрибок у фантастику, де людина одним натисканням кнопки стає безсмертним аватаром. Це радше повільна зміна агрегатного стану: як лід, що непомітно віддає холод і раптом стає водою. До певної миті ви ще точно & ... Читати далі »

Напівкодові форми життя

Іноді здається, що ми живемо в епосі, коли матерія перестала бути остаточною відповіддю. Ми ще торкаємося речей руками, ще відчуваємо вагу дверей і холод металу, ще віримо в твердість каменю. Але дедалі частіше те, що визначає події, не має маси: правила доступу, алгоритмічні фільтри, цифрові репутації, моделі, які передбачають, кого нам показати і що нам дозволити. Реальність починає вести себе так, ніби в неї з’явився другий шар — шар коду, який не замінює матерію, а переплітається з нею, як нервова система переплітається з тілом.

У цій зоні перетину народжується одна з найцікавіших метафор сучасності: напівкодові форми життя. Це не фантастика про “дух у машині” і не казка про свідомий інтернет. Це спроба назвати перехідні форми буття, які існують між матерією та кодом, між фізичним і символічним, між енергією та інформацією. Вони можуть бути як живими, так і ... Читати далі »

Матерія, що перетворюється на код

Спершу був дотик. Холодний метал поруч із теплою шкірою, світло екрана поруч із живим поглядом. Десь у цій тонкій смузі контакту, на перетині пальців і пікселів, народжується дивна проміжна реальність: матерія починає говорити мовою коду, а код — претендує на право бути новою формою буття.

Ми звикли розділяти: ось річ, ось файл; ось тіло, ось аккаунт; ось місто, ось його тривимірна модель. Але крок за кроком ці парні протиставлення розмиваються. Що стається з матерією, коли її переводять у дані? Чи залишається вона собою? Чи народжується інша, цифрова форма, що колись зможе існувати самостійно?

У цій статті ми спробуємо не просто поговорити про «оцифрування», а побачити в ньому глибший процес: перехідні форми буття, де дерево, місто, людина, спогад стають одночасно і матерією, і кодом. І де звичайні речі раптом отримують ... Читати далі »

Промежуточные существа на границе двух миров

Пролог: где заканчивается материя и начинается код

Каждая эпоха задаёт свои вопросы. Когда-то люди пытались определить, где проходит граница между жизнью и нежизнью. Сегодня же мы ищем новую черту — ту, что отделяет материальное от цифрового. Мы живём на стыке двух реальностей: физической, плотной, основанной на атомах, и цифровой, построенной на логике, алгоритмах и потоках данных. Между ними возникает третья зона — переходная. Это пространство, где материя становится носителем кода, а код обретает свойства материальности.

В этой промежуточной зоне формируются существа, которые невозможно отнести полностью ни к миру вещей, ни к миру алгоритмов. Они существуют в гибридной реальности, сочетая физическое тело с программной логикой, биологическую пластичность с вычислительной точностью. Эти существа — не ... Читати далі »