Простір здається найнадійнішою річчю у світі. Він мовчить, не сперечається, не просить пояснень і начебто просто чекає, поки ми розставимо в ньому меблі, планети, галактики, міста, дерева, лабораторії та власні сумніви. Ми звикли думати про нього як про порожню сцену: події змінюються, актори старіють, декорації падають, а сцена залишається. Проте сучасна математика, фізика й комп’ютерне моделювання пропонують значно дивнішу картину. Простір може бути не сценою, а учасником вистави. Він може згинатися, розриватися, зшиватися, втрачати виміри, породжувати нові напрямки, змінювати правила відстані й навіть виникати з мережі зв’язків, у якій спочатку не було жодного «де».

Коли науковці моделюють нову форму простору, вони не обов’язково малюють екзотичний пейзаж із фіолетовими горами та сімома місяцями. Значно частіше вони змінюють фундаментальні правила: що вважати сусідством, як визначати відстань, чи можна повернутися до початкової точки, рухаючи ... Читати далі »