Уявімо цивілізацію, яка прокидається без ранкового болю в спині, без потреби шукати каву, без черги до ванної, без незручного крісла, що повільно перетворює хребет на археологічну пам’ятку. Уявімо суспільство, де немає тіл у звичному сенсі, немає м’язів, кісток, шкіри, серцебиття, крові, старіння, голоду, холоду й тихого приниження, коли організм нагадує: ти можеш бути генієм, але спати все одно треба.

На перший погляд, таке товариство здається чистою фантастикою. Але варто придивитися уважніше, і воно починає виглядати не лише можливим, а й дивно знайомим. Адже ми вже давно живемо частково поза тілом. Наші думки розкидані повідомленнями, фотографіями, цифровими слідами, архівами, профілями, голосовими нотатками й старими листуваннями, які іноді знають нас краще, ніж люди, з якими ми сидимо за одним столом. Людське тіло ще ходить вулицями, купує хліб і мерзне на зупинці, але частина особистості вже давно мешкає в мережі, де її можна прокрутити, переслати, скопіюв ... Читати далі »