Колись дику природу уявляли як територію за межами людського контролю. Там росли ліси, змінювали русла річки, мігрували стада, полювали хижаки й народжувалися істоти, яким не потрібен був дозвіл цивілізації на існування. Людина могла прокладати стежки, встановлювати пастки, будувати укриття, але справжня глибина лісу залишалася самостійною. Вона жила за правилами, які виникли задовго до першої карти.

Сьогодні поруч із фізичною природою формується інша територія — цифрова дика природа. Вона не пахне хвоєю, не шумить очеретом і не залишає слідів на вологому ґрунті. Її просторами є сервери, мережі, хмарні платформи, архіви, канали передавання даних, ігрові світи, соціальні середовища та мільярди пристроїв, які безперервно обмінюються сигналами.

Ця природа створена людиною, але вже не повністю їй підпорядковується. У ній виникають самостійні процеси, непередбачувані взаємодії, цифрові мутації, міграції програмних істот, боротьба за ресурси та своєрідні форми симбіо ... Читати далі »