Людська свідомість рідко нагадує рівну, добре освітлену кімнату, де кожна думка лежить на підписаній полиці, спогади слухняно стоять у хронологічному порядку, а почуття входять лише після ввічливого стуку. Значно частіше вона схожа на старе багатоповерхове місто, збудоване різними епохами поверх самого себе. Під сучасними офісами там зберігаються підвали дитячих страхів, за скляними фасадами раціональності тягнуться коридори інстинктів, а під площею щоденних рішень сплять тунелі досвіду, про існування яких ми згадуємо лише тоді, коли земля під ногами раптом починає рухатися.

Ми можемо прокинутися впевненими, спокійними й дорослими, а вже за кілька хвилин після невдалого повідомлення відчути себе безпорадною дитиною, яку залишили саму посеред незнайомого вокзалу. Можемо логічно пояснювати власний вибір, хоча насправді його вже зробив давній страх. Можемо щиро вважати себе терплячими, доки випадкова інтонація співрозмовника не відкриє внутрішні двері, за якими роками чекала об ... Читати далі »