Культура колапсу та розширення

Уявіть цивілізацію, де гравітація — не просто фізична даність, а соціальна мова. Там маса важить не лише в кілограмах, а й у репутації, у праві говорити першим, у здатності змінювати траєкторії інших. У такому світі суспільство звикає мислити орбітами: хто кого притягує, хто від кого відштовхується, хто стає центром, а хто — пилом на периферії. І тоді культура колапсу та розширення перетворюється на головний ритм життя: стискатися, щоб вижити, і розгортатися, щоб не задихнутися.

Цей ритм знайомий будь-якій спільноті, навіть нашій. Ми називаємо його кризами й підйомами, реформами й експансіями, збиранням сил і ризиком. Але в «гравітаційних цивілізаціях» він стає буквально видимим. Міста можуть бути побудовані так, щоб переживати періоди стиснення, мов зорі перед спалахом або зникненням, а потім — розкриватися каскадами нових кварталів, мостів, купол ... Читати далі »