Життя всередині розподіленого розуму

Уявіть цивілізацію, яка виросла не навколо міста, не навколо держави й навіть не навколо планети, а навколо протоколу. Її кордони не збігаються з географією: вони збігаються з досяжністю мережі. Її «населення» не обмежується біологічними тілами: до нього входять сенсори, симбіотичні імпланти, автономні роботи, архіви пам’яті, копії особистостей, тимчасові колективні агенти. Її історія не пишеться на камені або папері — вона безперервно переписується у журналах подій, у потоках сигналів і в розподілених сховищах, що пам’ятають усе, але не завжди однаково.

Розподілений розум — це не «великий комп’ютер», у який усіх під’єднали. Це радше новий спосіб існування спільноти, де мислення відбувається як рух: сенс мандрує між вузлами, уточнюється, стискається, розгортається й повертається назад уже іншою якістю. Окрема іст ... Читати далі »