Гори, небо, тиша - Мить, що лишилась
«Мить, що лишилась» — це світлий, майже невагомий спогад про тишу, в якій гори говорять без слів. На тлі високих вершин, ранкового сонця й прозорого озера завмирає коротка мить внутрішнього спокою, коли світ здається безмежним і водночас дуже близьким. Ніжні відтінки неба, серпанок над водою та м’яке світло створюють відчуття присутності в місці, де час сповільнюється, а пам’ять дбайливо зберігає кожен подих, кожен погляд і кожну тишу.
| Всього коментарів: 0 | |


