Мешканці фотонних світів

Світло здається нам найпростішим із явищ: воно приходить без зусиль, лягає на підвіконня, переломлюється в склянці, тремтить у калюжі після дощу. Але варто уявити, що світло — не лише посланець речей, а й матеріал для самих речей, як звичний порядок починає хитатися. У фотонних світах світло не освітлює — воно живе. Там воно збирається в тканини, згущується в пам’ять, виплітає міста, звичаї та характери. Це не “віртуальна реальність” у нашому банальному сенсі, а інший спосіб існування матерії, де основною цеглиною є промінь, а найвищою розкішшю — тінь.

Фотонні світи можна уявити як цивілізації, що мешкають у середовищах з надзвичайними умовами: у плазмових оболонках зірок, у магнітних пастках поблизу пульсарів, у гігантських оптичних резонаторах, де світло кружляє століттями, не втрачаючи форми. Їхня реальність — це хореографія хвиль, а культ ... Читати далі »