Вечір не завжди приходить тихо. Інколи він ніби стоїть за дверима ще з обіду, терпляче чекає, поки ти завершиш останній лист, останню правку, останню розмову, останню дрібницю, яка раптом чіпляється за увагу, мов реп’ях за рукав. За вікном уже м’якшає світло, кімната поступово втрачає денну різкість, але всередині ще продовжується робочий шум. Думки бігають між незакритими вкладками, повідомленнями, планами на завтра, незручними завданнями, які нібито
...
Читати далі »