Є ранки, коли людина прокидається не від будильника, а від учорашньої помилки. Вона ще не встигла розплющити очі, а пам’ять уже дбайливо підсовує їй кадр за кадром: невдало сказане слово, поспішне рішення, недописаний лист, зіпсовану справу, пропущений шанс, незручну паузу, яку внутрішній режисер чомусь крутить у голові з драматичною музикою. Здається, помилка має дивовижну здатність жити довше, ніж сама подія. Вона може бути маленькою, майже непомітною для інших, але всередині розроста
...
Читати далі »